німецька класична філософія гегель

німецька класична філософія гегель

Німецька класична філософія. Великі представники німецької класичної філософії (xviii ст. перша третина xix ст. ) - це іммануїл кант, йоганн готліб фіхте, фрідріх вільгельм шеллінг, георг вільгельм фрідріх гегель і людвіг фейєрбах. У цих філософів різні вчення і ідеї, але їх об єднують світоглядні принципи, проблеми, над якими вони розмірковують, і характер відповідей на основні філософські питання. Більш того, кожна наступна філософська система німецької класики логічно продовжує попередню. На німецьку класичну філософію вплинули ідеї нового часу, просвітництва і німецький романтизм. Поняттям німецька класична філософія визначаються філософські вчення феодальної германії другої половини хvіі - хіх ст. (період ідейної підготовки там буржуазної революції). Для німецької класичної філософії характерним є. Зміщення центру дослідження від об’єкта до суб’єкта, в онтологічному аспекті – від природи до історії і культури. Переосмислення самого суб’єкта (якщо раніше він мислився як певна духовна субстанція, що пасивно відображала світ, то в німецькій клас німецька класична філософія представлена такими оригінальними мислителями, як іммануїл кант (1724–1804), йоган готліб фіхте (1762–1814), фрідріх вільгельм шеллінг (1775–1854), георг вільгельм фрідріх гегель (1770–1831), людвіг андреас фейєрбах (1804–1872). Незважаючи на своєрідність філософських поглядів, вони створюють певну ідейну спільність. Тому їх поєднують у загальний філософський напрямок. У своїй творчості усі представники німецької класичної філософії спиралися на новоєвропейську традицію. Звідси спільність проблем, способів їх ставлення та вирішення. Можна виокремити такі загальні ри саме гегель у своїх працях надав ідеям класичної філософії системно - завершеного вигляду.

До його філософської системи входили як найважливіші досягнення попередньої філософії, так і філософське осмислення основних сфер людського пізнання та життєдіяльності. Гегелівській філософії було надано статус офіційної філософії прусського уряду.

Що ж являє собою філософія гегеля і завдяки чому вона набула таких унікальних рис. Вирішуючи питання про вихідну основу буття, гегель синтезував ідеї своїх попередників. Він вважав, що основою світу є духовна субстанція - абсолютна ідея, яка лекція 7. Кант — засновник німецької класичної філософії. Діалектичний ідеалізм г. Антропологічний матеріалізм л. Гегель (1770 - 1831 рр. ) — німецький філософ - ідеаліст, представник німецької класичної філософії, творець ідеалістичної діалектики. Філософська системи г. Німецьку класичну філософію сформували і. її суттєвою ознакою була претензія на всебічність, універсальність, цілісність, завершеність, моністичність, що спиралась на глибоке розуміння природної доцільної впорядкованості світобудови, наявності в ній гармонії і порядку, доступних раціональному розумінню. Людина в ній розглядається як суб єкт активної пізнавальної і перетворюючої діяльності. Не зважаючи на складний і внутрішньо суперечливий характер німецької класичної філософії, цих мислителів багато що об єднує. Всі вони розробляли грандіозні теоретичні концепції, які претендували на абсолютну істину.

Німецька класична філософія розвивалася в епоху якнайглибших змін, які відбувалися в економічному, соціально - політичному і духовно - ідеологічному житті всієї європи, прямо або побічно зачіпаючи також німецькі держави і стаючи предметом осмислення філософів, що жили в них, чий світоглядний кругозір при всій його визначеності умовами своєї країни не був національно обмеженим. Гегеля - вершина німецької класики. Через усю його систему - найбільш завершену в логічному і концептуальному відношенні - проходить загальна ідея розвитку як одна з центральних ідей діалектики. Німецька класична філософія по праву вважається вершиною філософського розвитку новоєвропейської філософії. Вона охоплює порівняно короткий період – з другої половини xviii по першу половину xix ст. і хоча вона не являла собою цілісного напрямку, проте її характеризує певна тематична єдність, загальні ідейно - теоретичні корені, наступність у постановці і вирішенні проблем. Центральною темою німецької класичної філософії є людина. Якщов цілому характеризувати філософію гегеля, то потрібно сказати, що це – найвідоміший філософ об’єктивного ідеалізму, який у рамках своєї об’єктивно - ідеалістичної системи глибоко і всебічно розробив теорію діалектики. Ще один представник німецької класичної філософії фрідріх - вільгельм - йозеф шеллінг (1775 — 1854), поділяючи думки канта й фіхте, по - своєму змінив в ідеях останнього змістові акценти. Шеллінг вважав, що вихідним пунктом для знання та виявлення будь - якої реальності є я, яке себе усвідомлює. Будь - які кроки такого самоусвідомлення постануть як єдність, тотожність об єкта та суб єкта. Унаслідок того гегелівську філософію характеризують як діалектичну, а самого гегеля - як видатного теоретика діалектики. Бо він не лише стверджував, що світ рухливий та змінний через боротьбу протилежностей, а й уперше розкрив зміст та значення протилежних визначень реальності, створив вчення про протиріччя. Німецька класична філософія хіх століття не тільки підвела підсумки розвитку європейської думки, але і запропонувала свої шляхи і методи рішення традиційних проблем буття, співвідношення світу і людини, теорії пізнання, моральності. Особливо плідні ідеї висловлювалися німецькими філософами в області розвитку.

Німецька класична філософія представлена такими філософами. Представники цього напрямку були ідеалістами та раціоналістами (від лат. Rationalis – розумний). Першочергову увагу вони приділяли вивченню законів мислення, розуму.

Німецька класична філософія охоплює собою період, що обмежується 80 - ми роками хvііі століття. Тим не менше, якщо ж звертати на низку її моментів, то сама вона є вершиною усього філософського розвитку, якого досягла за увесь цей період. Філософія представлена такими видатними німецькими мислителями – просвітителями як імануїл кант (перевершує поетичну філософію). ідеї канта знайшли своє теоретичне відображення у рефлексії свободи людини і її рівності аж до періоду французької буржуазної революції. У класичній філософії ми знаходимо також і задатки філософії активної сторони у г. Маркс розглядав німецьку класичну філософію як німецьку теорію французької революции. Важливу роль формуванні німецької філософії зіграли досягнення природознавства і громадських організацій наук. Почали розвиватися фізика й хімія, просунулося вперед вивчення органічної природи. Вищим досягненням німецької класичної філософії була діалектика гегеля (1770 - 1831). 35) характеризуючи історичне місце гегеля у філософія духу.

історичні долі філософії гегеля. Філософські погляди людвіга фейєрбаха. Життєвий шлях й творчість філософа. Узагальнюючи, слід сказати. Німецька класична філософія є не лише вищим рівнем, але й завершенням розвитку європейської філософської думки. Це зовсім не означає, що розвиток філософської думки закінчується німецькою класичною філософією. Як не може зупинитися розвиток вмісту нашого світогляду й наше місце на цьому світі, так саме не може зупинитися розвиток філософської думки народами ще існуючої європейської культури. Філософія нового часу.

1 філософія обґрунтування нової картини світу (ф. 2 класична німецька філософія (кант, гегель, фейєрбах. ) становлення українського неоплатонізму xix – xx ст. Одним з прихильників думок платона був п. Критикував як однобічні крайні філософські позиції як матеріалізм, так і ідеалізм. Поза відношенням до духовного неможливою постає людська моральність проте філософія гегеля не вільна від певних недоліків. Головний з них — це суперечливість між його системою та методом. А) якщо діалектичний метод гегеля вимагає розглядати все в русі розвитку, то його філософська система заперечує загальність роз­ витку.

У цілому ж німецька класична філософія зробила важливий внесок у скарбницю світової філософської думки. Для неї характерне системне викладення філософських проблем, їх вивчення в динаміці, розвитку, спроба поєднати абстрактні філософські концепції з політикою, правом, мораллю, мистецтвом, тобто практично з усіма формами людської діяльності. ) — родоначальник класичної німецької філософії, творець першої системи класичного німецького ідеалізму.

Кант поєднував філософію з дослідженнями у галузі природничих наук. Кант виражає два основні напрямки і два основні джерела своєї філософії. Фейєрбах (1804 - 1872 рр. ) — філософ, який здійснив поворот до матеріалізму в німецькій класичній філософії після канта і гегеля. Основні положення філософії фейєрбаха викладені у працях. Діалектика гегеля - найвище досягнення німецької класичної філософії. Тотожність буття і мислення - вихідний пункт філософії гегеля. Вчення гегеля - найвище досягнення німецької класичної філософії. В кінці 18 і початку 19 століття німеччина, долаючи економічну іполітичну відсталість, наближалася до буржуазної революції, і подібнотому як у франції в 18 столітті, у німеччині в 19 столітті філософськареволюція передувала політичному перевороту.

Маркс розглядавнімецьку класичну філософію 5 німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період, який обмежений 80 - ми роками xviii століття, з одного боку, і 1831 роком - роком смерті гегеля - з іншою (або пізнішою антропологічною, матеріалістичною філософією фейєрбаха, який, проте, увійшов до протиріччя з основним характером німецької філософії цього періоду - її ідеалізмом). 6 основоположник - іммануїл кант. 7 його послідовник фіхте шеллінг. 8 супротивник кантіанської філософії георг вільгельм фрідріх гегель. 9 в загальній характеристиці класичної німецької філософії відбувається зміщення акцентів з аналізу.